Главная » Новости

В Лисичанске собирают подписи за отставку директора водоканала


Поделиться в соц. сетях

9 марта 2017 6 комментариев


В базе «Единой системы местных петиций» было зарегистрировано обращение к голове Лисичанска Сергею Шилину с просьбой о досрочном разрыве контракта заключенного между мэром города и директором КП «Лисичанскводоканал» Евгением Лысенко. С такой инициативой выступил депутат Лисичанского городского совета Иван Полупанов.

Срок сбора электронных подписей 60 дней. После этого, если данное обращение наберет более 500 голосов, оно будет рассмотрено городским головой и по нему будет принято решение.

/ Восточный репортер /

Новости наших партнеров :


6 комментариев »

  • Luga пишет:

    И пломбу на очко нацепите ему. И на нары пущай посидит.

  • Мавка пишет:

    Ще не вмерла України і слава, і воля,
    Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
    Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
    Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.

    Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
    І покажемо, що ми, браття, козацького роду.

    Станем, браття, всі за волю, від Сяну до Дону,
    В ріднім краю панувати не дамо нікому.
    Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
    Ще у нашій Україні доленька наспіє!

    Душу й тіло ми положим за нашу свободу
    І покажемо, що ми, браття, козацького роду.

    А завзяття, праця щира свого ще докаже,
    Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже.
    За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
    України слава стане поміж народами.

    Душу й тіло ми положим за нашу свободу
    І покажемо, що ми, браття, козацького роду.

  • Санёк пишет:

    Товарищи, Вы б лучше ..опу рвали по поводу ям на улицах города!

  • Мавка пишет:

    Тарас Шевченко

    Ще як були ми козаками,
    А унії не чуть було,
    Отам-то весело жилось!
    Братались з вольними ляхами,
    Пишались вольними степами,
    В садах кохалися, цвіли,
    Неначе лілії, дівчата.
    Пишалася синами мати,
    Синами вольними… Росли,
    Росли сини і веселили
    Старії скорбнії літа…
    Аж поки іменем Христа
    Прийшли ксьондзи і запалили
    Наш тихий рай. І розлили
    Широке море сльоз і крові,
    А сирот іменем Христовим
    Замордували, розп’яли.
    Поникли голови козачі,
    Неначе стоптана трава.
    Украйна плаче, стогне-плаче!
    За головою голова
    Додолу пада. Кат лютує,
    А ксьондз скаженим язиком
    Кричить: “Te Deum! алілуя!..”

    Отак-то, ляше, друже, брате!
    Неситії ксьондзи, магнати
    Нас порізнили, розвели,
    А ми б і досі так жили.
    Подай же руку козакові
    І серце чистеє подай!
    І знову іменем Христовим
    Ми оновим наш тихий рай.

  • Сергей Дудаев пишет:

    Шилина уже давно гнать пора сраной метлой и с кресла мера и с города на нары

  • Мавка пишет:

    Твоє майбутнє у руках,
    Твоїх руках, твого народу,
    Але усе ще на словах
    Твого коріння, що без плоду.

    Чи знаю я, чи знаєш ти,
    Хто ми? Чи хочеш того знати?
    Ким народились, поросли.
    І ким ми будем помирати?

    Моя країно, ти сліпа,
    І річ твоя німа й та мати,
    Якою ти колись була
    Давно мовчить, бо що й казати…

    Твої вже й діти поросли,
    Яким себе всю віддавала,
    Яких навчала: “Не корись!”,
    Сама ж скорилась й долі впала.

    А хто скорив тебе, де діти?
    Вони ж скорили й продали,
    Послухай, правди ніде діти,
    Яку мовчали здавна ми.

    Навіщо ви, співці-поети,
    Цитуєте чужі рядки,
    Майбутньому немало тем ведете,
    А все йде зовсім навпаки.

    І ми говорим: “Наша влада,
    Яку обрали ми самі,
    Для нас завжди суцільна вада,
    Не знати звідки і де взяли”.

    Жиди погані правлять нами!
    А ми ще гірші ніж жиди,
    Ми продали дідівську славу,
    Жиди ж “в ярмо нас запрягли”.

    Майбутнє нашої країни,
    Очима наших же дітей.
    Яскраве, світле і щасливе,
    Але не тут й не для людей.